27 січня 2017 року виповнюється 185 років від дня народження Льюїса Керролла

27 січня 2017 року виповнюється 185 років від дня народження Льюїса Керролла

27.01.17.

Сьогодні не просто гарний, морозний та сонячний зимовий день..Сьогодні свято у світі літератури).

Саме 27 січня 1832 року, у невеличкому селі Дарсбері, в графстві Чешир народився всесвітньовідомий письменник Льюїс Керролл.

Чарлз Латвідж Доджсон (таке справжнє ім'я Керролла) був найстаршим сином скромного парафіяльного священика Чарлза Доджсона та Френсіс Джейн Латвідж. При хрещенні, як нерідко траплялося у ті часи, йому дали два імені: перше — на честь батька, друге, Латвідж, — на честь матері.

Понад усе Доджсон любив дітей. Цураючись дорослих, почуваючи себе з ними важко та скуто, болісно затинаючись, іноді не в стані вимовити жодного слова, він ставав надзвичайно веселим і цікавим співбесідником, варто було йому лише з'явитися в товаристві дітей.

«Не розумію, як можна не любити дітей, — писав він в одному зі своїх листів, — вони становлять три чверті мого життя». Він здійснював з ними тривалі прогулянки, водив їх у театр, запрошував у гості, розважав спеціально вигаданими для них оповідками, які супроводжувалися швидкими виразними замальовками за ходом розповіді. Спілкування з дітьми, гра незмінно слугували поштовхом до творчості для Керролла. Його найкращі твори — обидві казки про Алісу, вірші — виникли як імпровізація, хоча згодом значно доопрацьовувалися.

Перше видання книги «Аліса в Країні чудес» («Alice's Adventures in Wonderland») побачило світ 27 червня 1865 р., а в грудні 1871 р. читачі зустрілися і з другою частиною книги — «Крізь дзеркало і що там побачила Аліса, або Аліса в Задзеркаллі» («Through the Looking-glass and What Alice Found There»).

Перша книга про Алісу вдалася Керроллу не відразу.
Існує щонайменше три варіанти. Про перші два відомо небагато. 1 липня 1862 р. під час прогулянки човном по невеличкій річці, що впадає в Темзу неподалік від Оксфорда, Керролл почав розповідати дівчаткам Лідделл, донькам свого колеги, ректора коледжу Крайст Черч, казку про пригоди Аліси, названої так за ім'ям його улюблениці, десятирічної Аліси Лідделл. Казка дівчаткам сподобалась, і під час наступних прогулянок і зустрічей вони неодноразово вимагали продовження. З щоденника К відомо, що він розповідав свою «нескінченну казку», а іноді, коли під рукою опинявся олівець, малював по ходу розповіді своїх героїв у дивних ситуаціях, що випали на їхню долю. Згодом Аліса попросила Керролла записати для неї казку: «Нехай у ній буде якнайбільше різних нісенітниць». Уже в початковому імпровізованому варіанті «нісенітниці» (або нонсенси) були присутні разом з більш традиційними «пригодами».

Лише 1863 p. Керролл завершив перший рукописний варіант казки, яку назвав «Пригоди Аліси під землею». Проте цей варіант не був відданий Алісі Лідделл; 1864 p. Керролл взявся за другий, детальніший. Своїм дрібним каліграфічним письмом він переписав його від руки і супроводив 37-ма малюнками в тексті, а перший варіант знищив. 26 січня 1864 р. він подарував Алісі цей рукописний зошит, наклеївши на останній сторінці фотокартку семирічної Аліси (вік героїні казки).

Врешті, 1865 р. з'явився остаточний варіант, відомий всім як «дефінітивний текст». Здавалось, цим все і мало б обмежитись, але так не сталося. 1890 р., в розпал першої хвилі популярності казки, Керролл видав варіант «для дітей». Мабуть, у суперечках, які вже понад століття тривають навколо книги Керролла, всі дослідники одностайні лише в одному: книга має подвійну «адресу»: вона розрахована на два рівні сприйняття — дитячий і дорослий.