395 років з дня народження великого Мольєра

—    Государю! Мольєр помер!
І Людовік XIV, знімаючи капелюха, промовляє:
—    Мольєр безсмертний!
Що тут можна заперечити? Людина, яка живе вже четверте століття, таки безсмертна!

 «Життя пана де Мольєра» М. Булгаков 

Жан Батіст Мольєр
(1622-1673)
Слава Мольєра безсмертна, адже навіть серед видатних драматургів світу не багато таких, чиї п'єси ставили б упродовж майже чотирьох століть на всіх сценах світу.

Паризький архієпископ заборонив ховати нерозкаяного Мольєра (за католицьким звичаєм акторові належало на смертному одрі покаятися в «гріхові» лицедійства). Навіть незважаючи на особисте втручання короля, Мольєра поховали на цвинтарі Святого Иосифа серед самовбивць і нехрещених. На могилу Мольєра поклали велику кам'яну плиту, на якій узимку жебраки й каліки розводили вогнище. Через це вона тріснула й згодом розвалилась. Лише через сто років драматурга було перепоховано на кладовищі Лашез, поряд з могилою Лафонтена, в саркофазі, піднятому над землею на чотирьох колонах.

Вислови Мольєра, що стали крилатими
Що б не казали, але в людині є щось дивовижне — таке, чого жоден вчений пояснити не в змозі.

Як приємно знати, що ти щось знаєш!

Вчений дурень — найгірший з дурнів.

Перед граматикою схиляються навіть королі.

Не знати кохання — це те саме, що й не жити.

Слово наполовину належить тому, хто говорить, і наполовину тому, хто слухає.